Чоловік на 360 градусів

Ми будемо говорити про чотири ролі, які дуже важливі для мужчин як лідерів: роль чоловіка для дружини, роль батька для дітей, роль працівника чи керівника на роботі, роль служителя в церкві. Я більше акцентуватиму на перших трьох пунктах, оскільки про роль служителя говориться чи не найбільше.

Рольовий конфлікт

Надскладний конфлікт — як бути успішним чоловіком та батьком, поєднуючи це одночасно з роботою та служінням, як зберегти баланс між цим усім і не скотитися в якийсь бік? Проблема не в тому, щоб грати всі ці ролі, а в тому, як розподілити свій час для дітей, дружини, роботи, проповіді. А ще є внутрішньорольовий конфлікт. Наприклад, до чоловіка як батька є очікування з боку суспільства, його батьків, дружини, дітей, сусідів… Як зробити так, щоб і тут був здоровий баланс?

Давид був одним із найуспішніших лідерів Ізраїлю. «Муж до серця Божого», написав 73 псалми, усе приготував для будівництва храму… Але погляньмо на нього як на чоловіка (мав 8 жінок і 10 наложниць), як на батька (18 синів і 1 дочка). У цих сферах була просто катастрофа!

Чи можемо ми себе виправдати, що в нас усе добре в церкві, класно йде бізнес, а якщо із жінкою та дітьми не дуже — то це вже другорядне? Якщо ми в одній із чотирьох ролей не матимемо успіху, то не будемо почувати себе щасливими та успішними. Кажуть, справді щасливий той чоловік, який вранці з радістю йде на роботу (а я додам — і в церкву), а ввечері з радістю повертається додому. Який не шукає будь-якої причини, щоб піти з дому якомога раніше, а повернутися якомога пізніше, тому що немає ніяких стосунків в сім’ї.

Вільям Кері, апостол Індії, мав кризу в стосунках із дітьми та дружиною. Він повністю поринув у свою роботу. Якщо чоловік каже: «Завоюю цю країну для Царства Божого!», а його дружина потрапляє в психлікарню, то, незважаючи на повагу як до героя віри, очевидно, що щось із ним не так... Таких прикладів — тисячі.

Лідер-чоловік

Щоб стати справжнім чоловіком для дружини, перед нами стоять три завдання. Перше з них — стати для неї коханцем. У Пісні над піснями жених називається «коханий», а в дослівному перекладі — «той, хто задовольняє інтимне бажання». Японська приказка каже: «Мало бути чоловіком і жінкою. Потрібно ще бути друзями й коханцями, щоб не шукати їх деінде». Пітер Скоцері висловлює радикальну думку, що пастор і його жінка мають бути найбільш закоханою парою в церкві — адже на їхній шлюб дивляться інші.

«Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так само й чоловікові дружина…» (1Кор.7:3). Під фразою «потрібну любов» не мається на увазі, що чоловік має будинок побудувати, посуд помити — а повністю задовільнити свою дружину в інтимних стосунках.

«Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь…» (1Петр.3:7). «Живіть із дружинами за розумом» — означає, що чоловіки мають включити свій мозок і зрозуміти, чого потребує їхня жінка в інтимних стосунках — яка її анатомія, яка її психіка…

Коли одружувався єврейський юнак, для нього було правило: «Коли хто недавно одружився, не піде він до війська, і ніяка справа не покладеться на нього, вільний він буде один рік для свого дому, і порадує свою жінку, що взяв» (5М.24:5). Так-так, цілий рік нічого не можна було вимагати від нього. Як мене ненавидять пастори за те, що я про це нагадую! Але ж нам 60 років жити разом. І якщо за рік ми не зможемо поставити нормального фундаменту, то яка користь із тих 59 поверхів? Дехто, мабуть, краще на війну пішов би, ніж цілий рік тільки те й робив, що дружину ощасливлював! Мене іноді питають: «Чи є в Біблії «медовий місяць»? Кажу: «Є, і навіть не місяць, а рік!»

Наступне завдання — любити свою дружину. «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву… Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла… Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе…» (Еф.5:25,28,33). Дієслово «любіть» стоїть постійно в теперішньому часі. Не просто колись полюбив — і все. Любити, як Христос, щоб віддати навіть своє життя за неї.

У своїй книзі «Любов та повага» Емерсон Еггеріх наводить дуже важливий принцип: «Ви не зможете отримати бажаного, якщо позбавите свого чоловіка/дружину того, чого він/вона потребує». Книга Вілларда Харлі (молодшого) «Його потреби, її потреби» — це класика. Якщо жінка не дає чоловіку поваги, а тільки пиляє, то він буде бігти від неї на роботу, у церкву, де його поважають, а любові, якої хоче, вона від нього не отримає. А якщо чоловік вимагає від дружини поваги, яка йому потрібна, лише на підставі Божого Слова, не віддаючи їй любові, то це буде тільки формальна повага.

Джон Максвелл у книзі «Лідер п’ятого рівня» говорить про ту проблему чоловіків, коли вони застрягають на рівні позиційного лідерства: «Мене поставили на позицію лідера — і ви повинні мені коритися!» Та це тільки перша сходинка. Якщо я не заслужу поваги протягом деякого часу, то ніхто мене за саму позицію поважати не буде. Ніяка жінка мене не буде поважати тільки тому, що я чоловік.

У книзі «П’ять мов любові» Гері Чепмен вказує на п’ять способів виявлення любові: похвала, допомога, подарунки, спільний час, інтимність. Яку мову розуміє ваша жінка? Одна скаже: «Не потрібна мені твоя допомога, сама справлюся, але будь вдячний за те, що я роблю». Якщо ти не дякуєш, а це її мова любові, то вона не буде почувати себе коханою. Моя дружина каже: «Не потрібно мені подарунки привозити». Але в неї є своя мова любові: якщо я з нею не проведу 30-40 хвилин у розмові, то вона не відчуває, що її люблять. Багато пасторів краще знають, чого потребують члени церкви, ніж їхні дружини, знають кожну болячку брата чи сестри, але не знають, що болить їхній дружині... Єврейська мудрість проголошує: «Якщо чоловік не дає своїй дружині відчуття, що вона кохана, він убиває її». Нехай чоловіка часто не буває вдома, але вона має знати: якщо подзвонить, то він усе кине й буде говорити з нею. Дружина має бути абсолютно впевнена, що вона номер один для нього. Також кожна дитина має свою мову любові. Про це йдеться у книзі того ж Гері Чепмена «П’ять шляхів до серця дитини». Це обов’язково знати для пастора, бо написано: «Хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву?» (1Тим.3:5). Дуайт Муді одного разу сказав: «Якщо я захотів би дізнатися, чи є чоловік християнином, то запитав би не в його пастора, а в його дружини».

Третє наше завдання — вірність дружині. Шикарним весіллям тепер нікого не здивуєш, краще здивуй довгим і міцним шлюбом! Якщо ви довго обговорюєте, якого кольору будуть серветки на столі, але не підготувалися до шлюбу, то буде біда. У християн тепер є розлучення, на щастя, їх менше, ніж у світських шлюбах. Однак експерти стверджують: якби не загроза вилучення, їх було би значно більше. Багато сімей живуть жахливим життям, і тримаються разом тільки завдяки етичним міркуванням.

Хтось може сказати: «Звичайно, я вірний своїй дружині, я ж не Соломон, у якого були тисяча жінок». Але є одна проблема, яка називається порнографія. Соломон бачив свою тисячу наживо, а сьогодні можна побачити 10 тисяч на екрані. Багато лідерів, у яких немає нормальних стосунків із дружиною, зависли в порнографії.

Льюїс Смедес написав книгу «Секс для християн», де ввів поняття «креативна вірність». Він говорить про вірність як про дві сторони медалі. Перша — коли я чогось не роблю (активно опираюся гріху, лишаюся вірним своїй дружині). Друга — коли я щось роблю (люблю дружину тією мовою любові, якої вона потребує, роблю її щасливою). Якщо немає другого компоненту — дружини нещасні, хоча їхні чоловіки абсолютно вірні.

Майк Мейсон у книзі «Таємниця шлюбу» пише: «Проблема всіх неблагополучних шлюбів одна: подружжя старається надто багато досягнути в світі й, подібно до Марти з розповіді Луки, забуває, що одне тільки треба». Після любові Божої одне тільки потрібне подружжю — їхній шлюб, їхня взаємна любов. Ніщо не повинне стояти вище за це — ні діти, ні робота, ні друзі, ні навіть служіння. Єдиний завіт, який ми приймаємо після завіту з Господом — це любити свого чоловіка, любити свою дружину до кінця своїх днів.

Лідер-батько

Тепер у світі ми маємо проблему, яка називається «безбатьківство». Скільки досліджень написано на цю тему! І в основному все зводиться до трьох причин, чому батьки десь пропали, чому їх немає. Перша причина, яку, до речі, найлегше перенести дітям — це смерть. Друга причина — розлучення. Третя причина — відсутність батька. Батько живий, не розлучений, але йому абсолютно все одно, що відбувається з дітьми. Один тато прийшов у тюрму провідати сина. Підійшов до юнака й каже: «Не знаю, синку, де ми зробили помилку у твоєму вихованні». А юнак із сусідньої камери вигукує: «Тату, я тут!» Коли я запитав одного чоловіка, яке покликання його дитини, у яку школу вона ходить, які в неї плани на життя, то він нічого не зміг відповісти. Вільям Буш одного разу сказав: «Легко стати батьком, набагато складніше ним лишитися».

Перше завдання батька — бути вихователем своїх дітей. «Батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Еф.6:4). «Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» (Кол.3:21). Деякі люди, які не люблять читати книги, кажуть: «Дай мені один простий принцип, щодо виховання». Ну, добре, ось принцип двох рук: одна рука — дисципліна, друга — любов.

Загалом, є чотири стилі виховання. Ліберальний — коли батьки дають багато любові, але мало дисципліни. Приклад — цар Давид. У своїй любові до дітей він ніколи не ставив їм незручних запитань. Багато батьків зайняті на роботі, їм не вистачає часу для дітей, і вони намагаються компенсувати свою відсутність подарунками. Байдужий стиль виховання — коли немає ні дисципліни, ні любові. «Робіть, що хочете, тільки залишить мене в спокої». Авторитарний стиль — коли мало любові, але багато дисципліни. Він дуже схожий на біблійний, але насправді це не так. У такій сім’ї — багато правил, а улюблена цитата з Писання: «Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб’єш його, не помре» (Пр.23:23). Але слід пам’ятати: покарання й побиття — зовсім різні речі. Є тільки один біблійний стиль виховання — авторитетний, коли батьки дають багато любові та одночасно багато дисципліни.

До дітей має бути індивідуальний підхід, бо вони різні. Книга Кевіна Лемана «Порядок народження» допомагає зрозуміти, чому одна дитина веде себе так, друга — інакше. Зверніть увагу на першого Давидового сина Амнона — він був розпещений, робив, що заманеться. Авесалом народився десь посередині, на нього не звертали уваги, тому він зрештою компенсував нестачу любові. Кожній дитині потрібно дати достатню кількість саме тої любові, яка їй потрібна. А в чому дисциплінувати — хай Бог дасть мудрості.

Друге наше завдання — бути лідером у своїй сім’ї. Найкраще визначення дав у книзі «Становлення лідера» Роберт Клінтон: «Лідер — це людина, яка отримала від Бога здібність і відповідальність вести певну групу людей, відповідно до Божої волі». Лерой Еймс писав: «Лідер — це той, хто бачить більше, далі й раніше, ніж інші». Батько уже тепер бачить, що буде через 10 чи 20 років. Він знає, що робити, коли діти проходитимуть через підлітковий вік, коли вони почнуть закохуватися тощо. Він не реагує на подію, а запобігає, не відповідає на дію, а діє. Пастор бачить далі, ніж бачать члени церкви. Він знає, що можна зробити сьогодні, щоб церква не розвалилася у 2029 році. Бачить проблеми, про які ще ніхто не здогадується. Джон Максвелл сказав: «Усі великі лідери відзначаються двома якостями: вони знають, куди йдуть, і здатні переконати інших іти за ними». Що це за лідер, коли він йде в одну церкву, діти в другу, а дружина в третю?

Два негативні приклади. Ви мабуть чули про пароплав «Коста Конкордіа», який затонув у 2012 році біля берегів Італії. Його капітана Франческо Скетінно засудили до 16 років тюрми за ненавмисне вбивство 32 людей, які загинули під час катастрофи, а також за те, що покинув корабель до евакуації всіх пасажирів. Через два роки в Південній Кореї потонув паром і загинули 300 дітей. Його капітан Лі Чжун Сок покинув судно, видаючи себе за пасажира. Обидва втекли з корабля, не турбуючись про життя пасажирів.

Я знаю чоловіків, які у всіх проблемах звинувачують дружину, мовляв: «Ми вирішили, що вона клопотатиметься вихованням, а я зароблятиму гроші, служитиму в церкві й т. ін.» Дорогі друзі, Господь буде запитувати не з Єви, а з Адама. Я розумію, що жінки більше перебувають з дітьми, але більшу відповідальність за те, що відбувається в домах, має чоловік.

Третє завдання батька — дбати про свою сім’ю. «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той зрікся віри, і він гірший від невірного» (1Тим.5:8). Грецькою мовою слово «дбати» звучить як «проноео». «Про» — означає «наперед», а «ноус» — «розум», дослівно — передчувати, передбачувати наперед. Мені 47 років, дружині 46, старшому синові 21, у мене шестеро дітей, наймолодшій доньці 10 років. Моє завдання — подумати вже зараз, що варто зробити, щоб через 10 років уся сім’я, враховуючи зятів, онуків, служили Господу. Скільки грошей потрібно зібрати на весілля дітей та інші потреби? Як потурбуватися про своє здоров’я, щоб у старості дітям не довелося доглядати батька, який не стежив за собою? Хто не думає наперед, той «зрікся віри і гірший від невірного»!

Турбота про сім’ю не обмежується матеріальним забезпеченням, дуже важливий і духовний аспект. Якось я переглядав співники «Песнь возрождения», шукаючи пісні про батьківську духовну відповідальність. Знайшов серед 5000 лише кілька. Але там тільки мама молиться за дітей, вона веде до Христа, вона ночами не спить... А де тато? Ви можете говорити про зайнятість, але подивіться на Йова. Він був успішним бізнесменом, шанованим у суспільстві, батьком десяти дітей. Але знаходив час, вставав рано, кликав їх до себе та освячував, приносячи жертви. Якщо хочеш, щоб твоє життя було успішним, його потрібно духовно підтримувати. Якщо немає часу, щоб уранці з кожною дитиною стояти перед Господом — це запрограмована біда.

Лідер на роботі

Бог дав людині завдання — працювати. 97% людей ходять на роботу, працюють по 8-10-12 годин, а потім ідуть у церкву. На них не потрібно тиснути, що вони не дуже активні в церкві, їм потрібно допомогти знайти їхнє покликання. Можу порадити з цієї тематики книги «Навіщо працювати» Тімоті Келлера, «Християнство вільного ринку» Роберта Фрейзера, «Як полюбити понеділок» Джона Беккета, «Тато на роботі» Роберта Волгемута, «Будні та свята трудоголіка», написану групою співавторів.

«І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала» (1М.2:15). Перше завдання, яке Бог дав людині — навіть не прославляти й славити, а порати та доглядати. У богослов’ї є думка, що робота — наслідок гріхопадіння. Але ж ні — адже про це написано ще до гріхопадіння. «Бо коли ми в вас перебували, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, нехай той не їсть! Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-ледачому, нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять» (2Сол.3:10,11). Наше завдання — не бути ледарями. «Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили, не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога» (Тит.2:9,10). Коли людина сумлінно виконує свою роботу — це гарне християнське свідчення, прикраса Господнього вчення. «І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві» (Кол.3:17). Робота — не втрачений час, це справа в ім’я Господа.

Друге наше завдання — знати міру. Є дві крайності — трудоголізм та лінощі. Десь між ними знаходиться гарне слово — «працелюбність». Як визначити, що ти трудоголік? Це коли ні на що не вистачає часу — ні на спілкування з дружиною та дітьми, ні на читання Божого слова, ні на молитву, ні на церковне життя. Крім трудоголіків є й «церквоголіки» — вони постійно зайняті церквою. Тут теж має бути баланс. Пам’ятаймо четверту заповідь: «Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці…» (2М.20:9,10). Зазвичай для лідерів неділя — найбільш завантажений день. Тому потрібно вибрати інший день на тижні для того, щоб тільки відпочивати. Як сказав Джон Ванамейкер: «Люди, які не можуть знайти часу для відпочинку, рано чи пізно будуть змушені знайти час для хвороби».

У книзі «Біблійна етика» Робертсона Макквілкіна та Пола Копана написано: «Роботодавець, який платить своїм робітникам менше за справедливу заробітну плату, обкрадає їх. З іншого боку, робітник, який без причини приходить надто пізно на роботу, розтрачує робочий час на розмови, не зосереджується на завданні, робить довгі паузи — злодій. Обидва грішать проти Бога, їхнього справжнього начальника».

Лео ФРАНК
За матеріалами СЄЛФ, 2020 рік

"Благовісник", 4,2022